Э, братиш! Подымай меня "в отрубе" не вздумай завтра, я сегодня кумарился как никогда. Раскажу тебе историю, братиш, как я купил закладки кодеина и исследовал заброшенный завод. Кайфанул так, что просто отломаться всухую, братиш!
Вообще я зажигал опиухой уже давно. Конопля тоже забухивал, но кодеин - это огонь! Он даст тебе такой кайф, что ты просто летишь от радости! Я знал, что мой старый приятель, Гопа, имеет связи с наркокурьерами, так что этот разговор был как раз в тему. Встретились мы на нашей обычной "тусовке" на детской площадке, где мы всегда гоняем "сигареты" и дурилку.
Gopa: Слышь, братиш, мне пришел на красную связь товар. У него есть отличные закладки кодеина. Кайфанем сегодня?
Мое сердце забило столько, что я чуть не подпрыгнул от радости. Такое предложение - мечта каждого наркомана! Мы с Гопой сразу же созвонились с этим "товарищем" и назначили встречу возле заброшенного завода на окраине города. Место было выбрано идеально - никто там никогда не ходит, и мы могли наслаждаться своей опиухой без лишних глаз.
Так же я озаботился тем, чтобы у нас были все необходимые инструменты. Взял с собой старый карманный нож и светодиодный фонарик, чтобы освещать наш путь в темноте заброшенного завода. Кайфануть в таком месте - это совсем другой уровень, братиш!
Когда мы подошли к заводу, сердце забилось еще сильнее. Вид этого огромного здания вызвал микс страха и восторга. Мы вошли через сломанную дверь и оказались внутри по настоящему загадочного места. Темные коридоры, покрытые пылью и паутиной, создавали атмосферу, которая заставляла наши сердца биться быстрее от волнения.
Перед тем, как приступить к кайфу, мы решили исследовать все здание. Очень интересно было побродить по темным комнатам и разглядывать ржавые металлические конструкции. Каждый шаг был как приключение, открывая новые двери и впитывая историю этого заброшенного завода.
И, наконец, мы решили начать кайфовать. Я достал свою закладку кодеина, насыпал на пачкую билетов в стиле гопа и закурил. Этот запах, смесь сладостного аромата и горьковатого привкуса вызывал у меня ощущение полного расслабления и блаженства. Мы с Гопой зажгли свои кумары и начали ощущать мощный удар этой опиухи.
| Gopa: |
Cука, братиш, этот кодеин такой мощный, что я почти отломался всухую! |
| Я: |
Да, братиш, эта закладка - настоящая бомба! Мы с тобой сейчас покорим этот завод! |
Кейфовали мы там долгое время, братиш. Погружались в свои мысли и наслаждались этим состоянием. Стены завода, все его таинственные уголки, стали нашим миром, полным безграничного мира фантазий. Мы разговаривали о жизни, о нашей мечте стать крутыми гопниками и обо всех своих нераскрытых желаниях.
Я: Это место дает нам так много энергии, братиш. Я представляю, как мы сможем по-настоящему отломаться всухую и стать самыми крутыми парнями во всем городе!
Но, как говорится, все хорошее когда-нибудь заканчивается, и наша опиуха тоже подошла к концу. Мы с Гопой осмотрели весь завод, поблагодарили его за кайфовый опыт и решили вернуться в нашу реальность. Покинув этот мир фантазий и приключений, мы вышли из заброшенного завода с чувством ностальгии и горечи.
Ну, вот такая история, братиш. Кайфанул на закладках кодеина и исследовал заброшенный завод. Ты бы видел, какая ту мач у меня была! Все ломки прошли без лекарств, благодаря этой опиухе. Теперь я знаю, что этот завод - наше тайное местечко, где можно уйти от реальности и насладиться своими фантазиями.
И помни, братиш, наркотики - это смертельно опасно. Наш опыт особенный и не повторимый, но такого кайфа можно достичь и без вредных веществ. Береги себя, братиш!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!